Мы в соцсетях
Нагадаю, що на початку цього року Покровську ДЮСШ очолив Роман Іванович Стефурак, а 24 квітня ДЮСШ передали у комунальну власність Покровській ОТГ. Чим живе дитячо-юнацька спортивна школа сьогодні і які плани у керівників на перспективу дізнавалася у Романа Івановича Стефурака.


– Як кажуть, краще один раз побачити, ніж сім разів почути. Тож, щоб не бути голослівним, давайте, проведу для вас екскурсію територією та залами спорткомплексу, – такими словами зустрів мене на ганку Роман Іванович.

Спочатку ми обійшли територію навколо спорткомплексу. Раніше за спорткомплексом було накопичення різного непотребу. Тепер там усе прибрано, рами у напівпідвальних вікнах задуто піною.

– Вивезли звідси кілька КамАЗів сміття, викорчували чагарники перед спорткомплексом, багато зробили і всередині будівлі, – почула від директора ДЮСШ.

Зайшовши в спорткомплекс, побачила обмежувач (циліндричні стовпчики між якими натягнуто мотузку). Він розділяє хол навпіл.

– Якщо раніше у спорткомплексі працювало вісімдесят осіб, то зараз у ДЮСШ (а це спорткомплекс, кінноспортивна школа, два стадіони, спортклуб у Левадному) залишилося тридцять. У нас є лише дві прибиральниці. Тому ми перегородили хол, встановили полички для взуття і ввели правило перевзуватися при вході та заходити в тренувальні зали у змінному взутті.

На жаль, не всі ставляться до цього з розумінням, але я впевнений, що з часом звикнуть, – пояснив мій співрозмовник роль обмежувача.
Оглянула і напівпідвальні приміщення, які раніше також були захаращені. Зараз тут все прибрано, підметено. Встановлено новий електрокотел для нагріву води з контролером безпеки.

– Хотілося б зробити набагато більше і швидше, та на все не вистачає коштів. Кошти на наші потреби виділяє лише Покровська селищна рада. Зрозуміло, що ДЮСШ – її комунальна власність, але є ж і район, і діти, які живуть в інших громадах і хочуть у нас займатися спортом.

На щастя, у нас підібрався згуртований колектив. Разом ми змогли привести спорткомплекс у належний санітарний стан. Маю компетентного, висококваліфікованого помічника. Це наш інженер Петро Євгенович Бобраков. Він успішно вирішує багато виробничих питань, бо за його плечима великий досвід роботи. Завжди можу покластися на свого заступника Володимира Олександровича Спаського. Окрім вирішення організаційних питань, він ще й тренує футболістів.


Роман Стефурак, Володимир Спаський з малими футболістами.


Петро Євгенович Бобраков.

Бездоганно веде облік бухгалтер Тетяна Василівна Міхно. На відмінно виконують свої обов’язки адміністратори Надія Іванівна Савченко та Вікторія Анатоліївна Чернікова.

Фанатами спорту є наші тренери – Віктор Вікторович Горобець, Андрій Анатолійович Бутеєць, Віктор Іванович Колісник, Валентин Леонідович Стальченко.

Скрутно б нам довелося без наших слюсаря Володимира Миколайовича Усенка та електрика Олександра Васильовича Протасова. На слова вдячності за роботу заслуговують і наші прибиральниці Ольга Іванівна Ященко, Аліна Ігорівна Богданова та двірник Сергій Миколайович Безуглий, – розповідав керівник про свій колектив.


Сергій Безуглий.

Мене, як і багатьох покровчан хвилює питання роботи плавального басейну. Раніше я залюбки відвідувала басейн, і не лише для задоволення, а й для здоров’я. Тож направилися ми саме туди. Була приємно здивована, коли відчула, що у роздягальнях тепло.
– У всіх чотирьох роздягальнях встановили радіатори опалення, а ще замінили і в роздягальнях, і в басейнах систему каналізації.

Замінили труби, які вже давно вичерпали свій потенціал, на пластикові. Встановили нові унітази в санвузлах. Замінили лампи освітлення на енергозберігаючі. Затрати понесли не такі вже й великі, а економію маємо чималу, – говорив Роман Іванович.
На моє запитання чи буде працювати плавальний басейн цієї зими він відповів так:

– Для нас це болюче питання. Встановлено ліміт на використання теплоенергії, і якщо розпочати роботу басейну, то ми не будемо вкладатися у цей ліміт. Є альтернатива опалювати весь спорткомплекс. Це встановлення твердопаливного котла. Я досконало вивчив це питання. Такі котли встановлено в одній із запорізьких шкіл-інтернатів. Коштує він разом із встановленням приблизно 300 тисяч гривень.

Керівник школи-інтернату розповіла, що минулої зими вони опалювали школу цим котлом. За півтори доби спалювали 600 кілограмів вугілля і обігрівали площу у шість тисяч квадратних метрів. Площа нашого спорткомплексу – п’ять тисяч квадратних метрів.

Я розмовляв з виробником цих котлів. Це запорізький завод. Гарантійний термін експлуатації котла п’ять років, а, взагалі, він служить 25-30 років. Ще навесні я доводив доцільність встановлення такого котла на нараді з керівниками сільгоспідприємств, головами ОТГ. Зазначав, що він виправдає себе за три місяці навіть при помірній абонентській платі за користування басейном. Та, на жаль, мене ніхто не підтримав. Тому малий басейн ми найближчим часом запустимо в роботу, а великий – ні.

Хоча ми власними силами його почистили, наповнили водою. Я особисто задув піною шпарини у вікнах зали басейну. Вони були такі, що через них залітали горобці. То уявіть, скільки холоду проникало в приміщення через такі щілини! Словом, басейн готовий до роботи. Єдина проблема – опалення.

Чесно кажучи, я не знаю як можна достукатися до наших керівників, депутатів, щоб разом вирішити питання роботи басейну. Адже це наше здоров’я та здоров’я наших дітей.


У футзалі зі стін вже відпадає шпаклівка. Реконструкцію залу було проведено на початку 2018.

– Які спортивні гуртки та секції зараз працюють у спорткомплексі? – поставила наступне запитання.

– Як я вже зазначив, штат у нас невеликий, у тому числі й тренерський склад. Працюють футбольна, волейбольна секції, секції боротьби та боксу. Кілька гуртків працюють від ВТЦДЮ, орендуючи у нас спортивні зали. До речі, від оренди ми отримуємо непоганий дохід. Наприклад, від оренди грального залу, де проводять тренування та змагання з футболу, за три місяці ми отримали 70 тисяч гривень доходу. Від оренди інших залів за цей же період - 63 тисячі.

– На початку своєї діяльності ви презентували роботу ДЮСШ, ділилися планами на майбутнє. Чи змінилися ці плани, коли зіткнулися з проблемами сьогодення?

– Ні, не змінилися. Планів багато. Хочемо відкрити у приміщенні спорткомплексу кав’ярню, звісно, оновивши інтер’єр залу, меблі тощо. Хочу також, щоб діти, які відвідують спорткомплекс, мали змогу пити кислородні коктейлі, зараз займаюся питанням придбання апарату з виготовлення таких коктейлів. А, взагалі, сподіваюся, що з часом у спорткомплексі працюватимуть тренажерний, гімнастичний, ігровий зали, буде встановлено бігові доріжки. Тоді всі охочі зможуть займатися улюбленими видами спорту, змістовно проводитимуть дозвілля.

Хтось із великих сказав: “Якщо в країні не будують спортивних майданчиків, стадіонів, то з часом доведеться будувати тюрми”. Щоб такого не сталося, закликаю усіх небайдужих людей долучитися до доброї справи – зберегти потужну спортивну базу ДЮСШ, – сказав наостанок Роман Іванович.

Дуже хочеться вірити, що покровчани його почують.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Наталія ДІДОВИЧ.
Коментарі: