Мы в соцсетях
Вже неодноразово на сторінках районного часопису порушували проблему браконьєрства, незаконного вилову риби, недобросовісного полювання із порушенням закону. І ось знову ми хочемо обговорити надзвичайно болюче й актуальне питання: що коїться з нашим спільним скарбом – річкою Вовча та безліччю інших водойм, на які так багатий наш славетний край?


Вважаємо, що ні для кого не секрет, що останніми роками води нашої річки зубожіли вкрай. І нікому до цього нема діла. Мабуть, та риба, що залишилася, якби мала ноги, то чкурнула б давно за межі нашої країни шукати кращої долі у європейські водойми. Там вона могла б спокійно нереститися, збільшувати популяцію та безтурботно нагулювати вагу. У нас же на нерестову заборону багатьом начхати!

Гасають по річці “недорибалки” на човнах із дебелими двигунами, ловлять десятки щупаків по 200 грамів вагою і думають, що нічого вони не порушуть або їм заборона ця просто по цимбалах! Не кажучи вже про дайверів та браконьєрів-сіткарів, які вночі не дають рибі відпочити, б’ють її впритул в очереті і під корчами, де бідолашна знайшла собі прихисток. Та коли ж це свавілля скінчиться!?

Відрадно, що ще залишилися ініціативні рибалки-любителі, які, об’єднавшись у групи, намагаються зробити хоч дещицю задля збереження життя у річці, адже на владні структури, яким підпорядкована водойма, надії нема. Річку покинуто напризволяще, на розтерзання браконьєрам, які не мають жодних принципів щодо збереження та розвитку рибних ресурсів.

Люди на власних засадах патрулюють берегами водойми та слідкують за дотриманням обмежень на період нересту, запускають малька певних порід риби, стежать, аби не використовували заборонені знаряддя лову, врешті-решт, ганяють браконьєрів, дуже ласих до риби.

Ось і нещодавно за ініціативи молоді – Олександра Шевченка та Ігоря Чепіги – було зроблено добру справу: зариблено мальком коропа та білого амура так званий “Старий родінський ставок”. Бо, як кажуть хлопці, у річці вже давно нічого путнього не зловиш, а майже всі ставки району знаходяться в орендній власності, куди рибалити – зась! Або непомірні гроші плати, або є такі “хазяйни”, які не те що рибину спіймати, а й відпочити з друзями, сім’єю чи скупатися забороняють!

Докерувалися на власній землі до краю.

Отже, члени ініціативної групи повідомили ще декількох рибалок-любителів, які їх охоче підтримали й розпочали збір коштів. Через деякий час було придбано близько 200 кг малька коропа та білого амура і випущено у “Старий родінський ставок”. Що ж ви думаєте? На другий день недобросовісні рибалки вже сиділи з вудками і стьобали цю рибку котикам та бабці на сковорідку! Це ж яке ставлення до природи у людини, яка забирає смажити 150-грамового коропця чи амурчика? Скажіть, шановні, коли ж ви наїстеся тієї риби?

А 11 травня було проведено збори на березі вищевказаного ставка. Зібралося чимало людей: і ті, хто брав учать у зарибненні, і ті, хто тільки приєднався. Запросили й голову районної організації УТМР О.М. Барвінка. Та, на жаль, конструктивної розмови не відбулося. Виявляється, зарибивши ставок та висунувши риболовецькій спільноті вимогу не виловлювати цих дрібних коропчиків, ми здійснили акт самозахоплення водойми.

Отакої! Робили добру справу, щоб кожен охочий восени чи наступної весни мав змогу спіймати кілограмову рибину, а виявилося як завжди. Не розуміємо, що в нашому прагненні створити комфортні умови для риболовлі поганого чи протизаконного? Тим паче, у нас же йде процес децентралізації, передача прав на місця громадам. А чим ми, риболови-любителі, не громада зі своїми починаннями та ініціативами? І якщо люди побачуть, що це спрацювало, нас ставатиме дедалі більше. Зможемо щороку проводити зарибнення водойм без особливого навантаження на кишеню та сімейний бюджет. І, користуючись нагодою, запрошуємо всіх охочих приєднуватися до творення добрих справ на благо нашого рідного краю. Бо лише разом ми – сила!

Хочеться також звернутися до місцевої влади з проханням підтримати наші ініціативи і не ставити палиці в колеса. Адже треба думати про майбутнє, що ми залишимо у спадок нашим дітям та онукам, а не жити за принципом: після мене хоч трава не рости. Тож сподіваємося на підтримку та розуміння.

Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Ініціативна група рибалок-любителів та небайдужих жителів району.
Коментарі: