Мы в соцсетях
22 червня, у День скорботи і пам’яті з ініціативи Л.Г. Васейко делегація з Покровщини у складі кількох учасників народного фольклорного ансамблю “Калинонька”, краєзнавців, активістів і працівників Покровського історико-краєзначого музею побувала з робочою поїздкою в Гуляйполі і взяла участь в урочисто-траурних заходах цього міста.


Покровщину і Гуляйполе назавжди поєднав махновський селянсько-повстанський рух. Але, як виявляється, і доволі трагічні події часів Другої світової війни нас також поєднують тісно.

На околиці Гуляйполя є пам’ятник “Жертвам фашизму”. Та гуляйпільці не знали, що там, у братській могилі, захоронені й партизани Покровщини, яких фашисти кілька місяців утримували в Гуляйпільському гестапо. Отож під час мітингу-реквієму директор Покровського історико-краєзнавчого музею Т.В. Перерва розповіла місцевим жителям про трагічні події далекого 1941 року, коли в протитанковому рову було розстріляно наших земляків.



До речі, Л.Г. Васейко знайшла онуків партизанів А.Д. Горба, К.П. Нечипоренка, С.С. Коржа, закатованих у Гуляйпільському гестапо, і вони також поїхали вклонитися могилі своїх дідів.

Згадаймо той далекий 1941-й… Уже в жовтні того року Покровський район окупували німецькі війська. З перших днів фашисти встановили поліцейсько-жандармський режим, що супроводжувався жорстоким терором та винищенням людей. Але, незважаючи на репресії та переслідування, підпільники і прості жителі району робили все можливе для розгрому ворога.



На основі винищувального загону, що був сформований ще на початку війни в Покровському районі, було створено партизанський загін із 45 чоловік. Командиром загону став О.І. Зимін, а комісаром – Г.А. Овчаренко. Цей Зимін, людина величезної сили духу, волі і віри в перемогу, умів тримати зв’язок із усіма партизанами своєї групи, уміло готував їх до диверсійних дій. У Дібрівському лісі була захована зброя, боєприпаси і продукти для партизанів.



На жаль, патріоти-підпільники не встигли зробити багато, бо серед них виявився зрадник. У листопаді 1941 року гітлерівцям удалося схопити 34 членів партизанського загону. Кілька місяців народних месників утримували в Гуляйполі, дуже били, катували, та, нічого не добившись від них, 23 травня 1942 року розстріляли. Поховані вони на околиці Гуляйполя.

Уже в наші часи покровський краєзнавець Г.Г. Мицик зустрівся з дочкою комісара загону Ганною Гнатівною Овчаренко, яка розповіла про деякі деталі смерті наших земляків. Однієї ночі підігнали до в’язниці “душогубку”, посадили в неї полонених, а Овчаренка та Павлюка під охороною повезли до місця страти бричкою. Коли доїхали до протитанкового рову, з’явилася і “душогубка”. Цих двох чоловіків примусили вивантажити мертвих із машини у рівчак, а потім і їх розстріляли. Така страшна і важка правда минулого.



Всіх імен партизанів ми досі не знаємо, тож згадаймо хоч декого з них: Олександр Ілліч Зимін, Гнат Антонович Овчаренко, Степан Степанович Білозуб (командир партизанського загону часів громадянської війни), Костянтин Терентійович Шерстюк, Семен Матвійович Коваль, Олександр Якович Василенко, Никифор Афанасійович Василенко, Варвара Трохимівна Лопатка, Антон Дмитрович Горб, Свирид Свиридович Корж, Кирило Прокопович Нечипоренко.

Покровчани та гуляйпільці разом схилили голови в скорботі перед світлою пам’яттю героїв минулої війни і взяли участь в інших заходах міста. Було приємно поспілкуватися з однодумцями і в стінах тамтешнього музею, директор якого Л.Г. Геньба супроводжувала нас протягом усієї поїздки.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Тетяна ПЕРЕРВА.
Коментарі: