Мы в соцсетях

ПРЕС-ТУР ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ. І враження, і теоретичні знання. Частина ІІ

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 30-05-2019, 13:13
Нещодавно, як вже писалося в нашій газеті, журналісти з трьох областей – Дніпропетровської, Кіровоградської та Харківської - побували у Новоолександрівській та Петриківській ОТГ. Наступного дня для представників ЗМІ провели тренінг “Новий етап децентралізації влади”. Цей захід організував Український кризовий медіа-центр у рамках Програми USAID Ukraine - USAID Україна #DOBRE


Під час тренінгу з медійниками працювали спікери – генеральний директор директорату з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Анатолій Ткачук, член Ради Реанімаційного пакета реформ Іван Лукеря, керівниця програми DOBRE в Українському кризовому медіа-центрі Ірина Малик, координатор програми DOBRE в центральних районах України Оксана Якуніна.

Анатолій Ткачук та Іван Лукеря презентували перший блок тренінгу “Новий етап децентралізації”: завершення формування спроможних громад; формування нових спроможних районів; новий адміністративно-територіальний устрій; зміни до Конституції; державний контроль та нагляд за законністю діяльності органів місцевого самоврядування; розмежування повноважень між районними державними адміністраціями та місцевим самоврядуванням; майбутнє районних рад.

Під час другого блоку вони відповідали на запитання журналістів.


Іван ЛУКЕРЯ.

Основні тези презентації Анатолія Ткачука такі:

Рішення про початок децентралізації було ухвалене у період жорсткої кризи: відторгнутий Крим, захоплено ключові міста на Донбасі, відбуваються протистояння між українськими та проросійським силам у більшості міст півдня та сходу України, практично відсутні на рахунках Держказначейства кошти на витрати держави та місцевого самоврядування.

1. На лінії розлому.

Перебуваючи на лінії зіткнення європейської та азійської цивілізацій, Україна постійно була об’єктом зовнішнього тиску. Українські регіони, сформовані у складі різних імперій, не надто інтегровані між собою. Не маючи власної державності протягом багатьох століть, українці не сформували власної управлінської еліти та не мали традицій державного управління. Залишена у спадок радянська архаїчна система адміністративно-територіального устрою та система управління вперто не реформувалася довгий час.

2. Дивна, диспропорційна логіка АТУ.

Найменша сільрада – 74 особи, найбільша – 10 тисяч осіб. Найменший район – 5200 осіб, найбільший – 186 тисяч осіб. Два сільських райони входили до складу міськрад. У окремих міськрадах у підпорядкуванні були інші міські, селищні та сільські ради. У складі міста Севастополя знаходився 31 населений пункт. Спостерігалася надмірна подрібненість суб’єктів місцевого самоврядування, неефективність використання державних коштів – менша громада – більші витрати на управління.

3. Проміжний висновок.

Україна розуміла неефективність своєї моделі публічного управління на територіях задовго до 2014 року, проте на проведення реформи політична еліта країни не наважувалася.
Рішення про початок реформи було дещо неочікуваним в умовах війни, але стало асиметричним ходом проти подальшого розхитування внутрішньої ситуації в Україні. Старт реформи став можливим завдяки напрацюванням, що були здійснені у попередні роки.

4. Мета реформи в Україні.

Покращення якості життя людини незалежно від регіону чи місця проживання. Прискорене зростання економіки в громадах через формування ефективної місцевої влади, яка має для цього необхідні повноваження, ресурси і яка є відповідальною перед громадою.

5. Можливі шляхи реформи, які розглядалися.

Федералізація – регіони отримують квазі-державні повноваження, право нормативного регулювання різних сфер суспільного життя (бажання Путіна).
Регіоналізація – передача значних повноважень на регіональний рівень, ослаблення держави та громад (комуністи, регіонали (в опозиції)).
Децентралізація – більшість повноважень передається громадам (обрана модель).

6. Шлях реформи, який вибрала Україна.

Два варіанти:

А - Спочатку зміни до Конституції, а потім реформа;

В - Спочатку “добровільна фаза” реформи, а потім закріплення в Конституції та завершення реформи.

Реалізується варіант В.

7. Повноваження у громади.

Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” надав об’єднаним територіальним громадам увесь комплекс повноважень, аналогічний містам обласного значення.
Внесені зміни до різних нормативно-правових актів надали право громадам брати на себе повноваження деяких державних органів (ДАБІ, ЦНАП тощо).

8. Чому територіальні громади добровільно йдуть на об’єднання?

Прямі відносини з Державним бюджетом України, передбачуваність власних фінансів.

Залежність розміру власного бюджету від економічної спроможності громади.

Бюджетне вирівнювання, що стимулює розвиток.

Фінансова допомога держави на формування інфраструктури ОТГ.

Можливість отримання коштів на проекти з ДФРР, коштів секторальних міністерств, коштів МТД.

Децентралізація сьогодні. Виклики і ризики.

Паралельне існування двох Україн. Перша – децентралізована, демократична. Понад 70% населення та майже 40% території. Друга – не децентралізована, архаїчна. Близько 30% населення та 60% території.

Проміжний висновок.

Сьогодні ОТГ перейшли із фази утворення, притирання та освоєння коштів субвенції на формування інфраструктури до фази планування свого розвитку, пошуку інвестицій та створення комфортного та безпечного проживання своїх жителів у громаді. Це великий успіх, який має бути закріплено.

Ключові ризики та кроки.

1. В Україні різні території живуть за різними можливостями для розвитку: ОТГ – необ’єднані тергромади, що провокує асиметрію розвитку. В 2019-20 роках Україна потрапляє в електоральний цикл, що несе загрозу стабільності. Недовіра всіх до всіх.

2. Україна має завершити процес утворення ОТГ по всій території держави та змінити районний поділ до виборів місцевих рад у 2020 році!

Першочергові завдання для завершення реформи.

Ухвалити закон “Про засади адміністративно-територіального устрою України” – 2018 рік.

Провести роботу з формування районного поділу – перший квартал 2019 року.

Затвердити новий адміністративно-територіальний устрій держави – другий квартал 2019 року.

Провести вибори місцевих рад на новій територіальній основі – 2020 рік.

Іван Лукеря також говорив про ключові напрямки реалізації реформи на першому етапі, що планувалося зробити, що вже зроблено і що ще належить зробити найближчим часом. За останні п’ять років було прийнято досить багато законів та змін до законів, згідно з якими передавалися повноваження органам місцевого самоврядування. Це питання освіти, охорони здоров’я, розвитку мережі центрів з надання адміністративних послуг, питання регіональної політики і місцевого економічного розвитку. Детально зупинився на питаннях щодо критеріїв, за якими будуть формуватися райони під час адміністративно-територіальної реформи.

Журналісти почерпнули для себе багато нового, змогли отримати відповіді на запитання, які їх цікавили. Зокрема, яка подальша доля необ’єднаних громад, районних рад та райдержадміністрацій.

На головному фото: Анатолій ТКАЧУК.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Наталія ДІДОВИЧ.
Коментарі: