Мы в соцсетях

Зустріч із відомими футболістами Покровщини

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 11-12-2019, 08:52
Напередодні Всесвітнього дня футболу, що святкується 10 грудня, в методичному кабінеті Покровської бібліотеки з ініціативи спортсмена, вчителя, тренера С.І. Волкова відбулася цікава краєзнавча зустріч із відомими футболістами Покровщини.


На зустріч “Футбол – улюблена гра мільйонів” прийшли представники різних поколінь – і юні спортсмени (старшокласники Покровського ліцею), і ветерани Покровського футболу, які своєю майстерною грою протягом багатьох років дарували тисячам уболівальникам насолоду та гарний настрій.

Завідуюча відділом обслуговування Покровської бібліотеки О.І. Котенко ознайомила учасників заходу з історією виникнення світового футболу, в тому числі – на наших теренах. Виявляється, першу згадку про футбол як про “гру в м’яч ногами” історики віднайшли в китайських джерелах, датованих другим тисячоліттям до нашої ери. А найстаріший м’яч, якому нині близько 450 років, зберігається в Шотландії (його знайшли 20 років тому в замку Стерлінг).

Точкою відліку для сучасного футболу вважається 1863 рік, коли в Лондоні в результаті численних зусиль було розроблено правила гри і створено Футбольну асоціацію Англії. В Україні ж першим футбольним матчем вважається гра між командами Львова і Кракова, що відбулася 14 липня 1894 року.

Всього через чотири роки після того матчу футбол з’явився і на нашій Покровщині. У 1898 році на території спортивного майданчика Олександрівської (Гнєдінської) сільськогосподарської школи було обладнано за всіма правилами перше футбольне поле. Відомості про це свого часу віднайшов краєзнавець Дмитро Захарович Таран, працюючи з архівними матеріалами в м. Запоріжжя. Отож не дивно, що футбол і понині дуже популярний у нашому краї.

Відповідаючи на зацікавлені погляди й численні запитання учнів, Ольга Іванівна розказала, що грали тоді (понад століття тому) саморобним м’ячем і про технічні прийоми володіння ним й тактику самої гри, звісно, ще майже не знали. Але цікавилися і правилами, і новинками, водночас розвиваючи власні навички та здібності.

Певно, що гра (як спосіб вихлюпнути частину своїх емоцій у корисне русло) запала в душі багатьох. Бо після Першої світової та громадянської воєн футбол для покровчан знову став одним із епіцентрів проведення спільного дозвілля: грали або вулиця проти вулиці, або охочі просто ділилися на дві команди. В будь-якому випадку, гравцям здавалося, що ніхто, крім них, краще не може зіграти.

Та й сміливими були! Інакше як розцінювати той факт, що уже в 1921 році вони зіграли свій перший виїзний матч проти... збірної команди міста Олександрівська (Запоріжжя)? Міські футболісти краще володіли м’ячем, були тактично грамотнішими, спритнішими, тому не дивно, що наші їм програли. Однак та поразка аж ніяк не зламала войовничого духу покровчан і не зменшила їхнього бажання вдосконалювати спортивно-футбольну майстерність.

Один із учасників тієї гри Петро Гнатович Клець колись згадував про неї і про те, як перша гра на чужому полі спонукала вчитися “правильному” футболу. І ті спогади чули ветерани покровського футболу Валентин Данилович Назаренко і Микола Васильович Бутенко.

Тепер і ми знаємо, якими наполегливими, впертими були наші земляки. Дивлячись на них і закохуючись у цей вид спорту, в тридцятих роках покровчани почали масово захоплюватися футболом. Сільські футболісти грали за тією ж системою “п’ять у лінію”, що й тодішні команди майстрів – гравці розміщувалися на полі за схемою: п’ятеро – в нападі, троє – у півзахисті, двоє – в захисті.

Великою популярністю у глядачів користувалися ті футболісти, які вміли сильно відбивати м’яч вгору. Їх вважали справді сміливими чоловіками, бо саморобні (з ганчірок) м’ячі були не дуже зручними і важкими. Навіть побутувала думка, нібито той, хто вище б’є, той краще й грає.

А після закінчення матчу таких спортсменів просили пробити по м’ячу “на біс”. І таке видовище зустрічалося на наших теренах майже до кінця 50-х років минулого століття. А як раділи вболівальники кожному забитому у ворота суперників голу!

Покровські футболісти неодноразово проводили матчеві зустрічі з командами Чаплиного, Васильківки, Межової, Гуляйполя. Кілька разів зіграли проти команди заводу “Комунар” (м. Запоріжжя). І вже грали значно результативніше, аніж коли вперше спробували свої сили на чужому полі.

Дуже зацікавила присутніх старшокласників інформація про те, що здавна хорошу гру демонструвала й дитяча команда Покровщини, яка в 1965 році вперше взяла участь в обласних змаганнях на приз клубу “Шкіряний м’яч” і стала срібним призером. Саме тоді кращим воротарем Дніпропетровщини визнали Сергія Мірошниченка, а кращим нападаючим – Василя Дівончика.

У складі команди нашого району також добре грали Валерій Шахлович, Іван Мірошніченко, Олексій Єфімов, Сергій Волков та інші футболісти. Вони й створювали подальші сторінки історії футболу на наших теренах.

Цю історію, як і історію спорту на Покровщині взагалі, не один рік поспіль по крупинках збирає до купи той самий невгамовний С.І. Волков і надає свої матеріали як для таких от зустрічей, так і для газетних публікацій.

До речі, сам по собі Сергій Іванович – не просто цікава людина, яка всі свої роки присвятила місцевому спорту й пропаганді здорового способу життя, – він уміє власні знання і вміння так подати оточуючим, з таким почуттям гумору, що це викликає і зацікавлення, і задоволення, і бажання також так змогти.

Серед численних цікавинок про розвиток футболу на Покровщині, що ними поділився С.І. Волков, була розповідь про те, що про «матч смерті», який відбувся під час Другої світової війни між українською командою «Динамо» і збірною фашистів у Києві, знають багато людей, а про подібний матч на Покровщині – мало хто, а також про те, чому світ святкує День футболу саме в грудні.

Цю справді красиву (серйозну, сумну, навіть веселу) краєзнавчу бесіду зі школярами доповнили ветерани Покровського футболу Олександр Дмитрович Таран, Валерій Олексійович Шахлович, Віктор Миколайович Генсіровський, викладач фізкультури Іван Миколайович Леоненко.



Родзинкою ж зустрічі стала розповідь нашого земляка Юрія Соломки, який понад десять років грав за команди другої, першої, вищої Ліг у чемпіонатах України, а нині виступає за НК «Верес» в якості півзахисника. І діти, і працівники бібліотеки зацікавлено слухали його й відкривали для себе заново: самого Юрія – як людину, а футболіста – як професію зі своїми особливостями й труднощами.

Учні ліцею розпитували українського професійного футболіста буквально про все, а потім із задоволенням із ним фотографувалися на згадку: аякже, наш, покровчанин! аякже, звичайний і простий! аякже, доступний і зовсім поруч!

На згадку про цю зустріч та на знак подяки одному зі своїх перших тренерів С.І. Волкову Юрій Соломка подарував футбольний м’яч.

Сергій Іванович навзаєм цьому талановитому учневі також зробив подарунок із футбольною символікою. А директор КЗК «Покровська бібліотека» В.І. Штепенко від імені всіх присутніх подякувала гостю за увагу та любов до земляків і побажала йому результативних ігор і футбольного довголіття.

Для учасників заходу ця зустріч не просто принесла задоволення, підсилила в серцях почуття гордості за талановитих, відомих земляків, а й стала своєрідним ковтком свіжого повітря, що додає сили для досягнення мети чи здійснення мрій.

Фото взято із сайта Покровської бібліотеки.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Людмила ФЕДОРЕНКО.
Коментарі: