Мы в соцсетях
У Покровському музеї відбулася презентація унікальної колекції гармоней, зібраної нашими земляками А.М. Сердюком і С.О. Дудлею, що на сьогодні нараховує вже понад 150 екземплярів цього музичного інструмента.


Те, що колекціонуванням гармоней займаються молоді люди, – уже свідчення їхньої неординарності. Адже багато хто вважає цей музичний інструмент пережитком минулого. А тут – таке багате зібрання, та ще й кожна гармошка з власною історією!

Знайомлячи присутніх із героями дня та зародженням “гармонної” ідеї, директор музею Т.В. Перерва наголосила на тому, що про покровських колекціонерів гармоней неможливо говорити окремо, бо вони пов’язані між собою не лише любов’ю до музики, а й поєднані родинними зв’язками.

– Антон Миколайович доводиться... двоюрідним дядьком Станіславу Олеговичу, хоча різниця у віці у них незначна, – розповідала Тетяна Василівна. – З дитинства хлопці знали одне одного, збиралися сім’ями, спілкувалися, грали на музичних інструментах, співали... Кожен із них має музичну освіту і зовсім різні професії.

Антон, хоч і народився в Покровському, виріс у Гаврилівці і закінчив тамтешні середню школу та філіал Покровської ДМШ по класу баяна. Мав чудового викладача – Андрій Єлисєйович Шишкін учив не тільки грати, а й любити музичне мистецтво. Хлопець самостійно навчився грі на гітарі і, ще будучи школярем, неодноразово брав участь у різних культурних заходах, був дипломантом обласного огляду дитячої творчості. Але вищу освіту здобув за спеціальністю “Ортопедична стоматологія” і вже вісімнадцятий рік працює в стоматологічній поліклініці Покровської ЦРЛ.

Люди характеризують його як хорошого фахівця і чудову людину, яка має безліч захоплень – від занять дайвінгом до кування металу. І, звичайно ж, “свята до музики любов…” Крім того, що віртуозно грає на улюблених музичних інструментах, Антон ще й гарно співає, підкорюючи серця своїм м’яким, оксамитовим голосом.

Успішно пробує співати, акомпануючи собі на гармоні і його родич Станіслав – правнук знаменитого Героя Соціалістичної Праці Миколи Андрійовича, якого знала і поважала вся Покровщина. Гідний продовжувач роду паралельно із основною школою навчався в дитячій музичній школі по класу фортепіано (викладач Людмила Сергіївна Мицик). Що цікаво, Стас також не здобував мистецьку вищу освіту – він закінчив Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет за спеціальністю “Маркетинг”. Однак любов до музики, напевно, в таких людей у крові.

...Родичі, посміхаючись і періодично делікатно передаючи одне одному слово, розповіли, що то спершу у Стаса з’явилася ідея скуповувати й колекціонувати старовинні речі, серед яких траплялися музичні інструменти. Це зацікавило ще більше, особливо коли до рук аж просилися гармошки різних років і різних виробників. Оскільки ж уже Антон грав на баяні, то Станіслав саме з ним і почав радитися, просив його допомоги в тестуванні. А коли обидва зрозуміли, що кожен інструмент, як кожна людина, має свою душу і свою біографію, створили своєрідний творчий тандем: удвох відшуковують, збирають, викуповують, а потім прослуховують, ремонтують (а то й реставрують) і налаштовують музичні інструменти. Це спільне захоплення, до речі, не тільки захоплююча, а ще й нелегка, недешева справа.

За досить короткий час Антон Сердюк і Станіслав Дудля зібрали чималу колекцію музичних інструментів – більше 150 екземплярів! Тільки частину з них вдалося розмістити у виставковому залі музею. Але і це вражає, бо учасники виставки могли бачити (і чути) гармоні майже сторічної давності, часів Другої світової війни, радянського періоду. Зараз такі лише в кіно зустрічаються.

До того ж, Станіслав і Антон не просто поповнюють колекцію (за деякими даними, другу в Україні за кількістю гармоней, серед яких трапляються навіть ексклюзивні екземпляри). Вони з величезною цікавістю вивчають історію цих музичних інструментів, багато читають відповідної літератури, навчаються, хапаючи звуки і вміння володіти ними якщо не на льоту, то наполегливістю. Вони знають, здається, все. Їх можна годинами слухати – не переслухаєш.



Даючи нове життя старовинним інструментам, покровські ентузіасти показують кожному з нас приклад того, як можна зберігати історію і примножувати славу рідного краю. Про це багато говорили під час презентації, перетворюючи її на своєрідний концерт, і самі А.М. Сердюк та С.О. Дудля, і організатори виставки (працівники музею), і аматори-гармоністи В.П. Галчанський та М.П. Куліков, і представники місцевої влади Л.Б. Помазан та Т.Ф. Колісник, і директор Покровської ДМШ Л.С. Мицик та самодіяльні артисти Олександрівського СБК, і багато інших гостей.

Усі вони відзначали як важливість започаткованої хлопцями справи, так і порядність, доброту, креативність і перспективність цих молодих чоловіків, які однозначно роблять великий внесок у збереження культурної спадщини України та популяризацію гри на гармоні. Адже завдяки їм та невгамовному гармоністу В.П. Галчанському про музик із нашої Покровщини знають у всій Україні.



На головному фото: Антон Сердюк і Станіслав Дудля.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Людмила ФЕДОРЕНКО.
Коментарі: