Мы в соцсетях
Прочитавши в газеті “Покровський край” статтю “Вона унікальна, вона особлива” (номер від 17 вересня цього року), я був вражений до глибини душі цією розповіддю про незвичайну жінку. А ще був знічений і здивований: як так могло статися, що я, сам гармоніст, як кажуть, зі стажем, який знайомий із гармоністами не тільки свого села, району, а й України і який організував уже три фестивалі “Грай, гармонь!” у Гаврилівці і один у Покровському, міг не знати про Євдокію Яківну Попову з Новоселівки?!

Картав себе за це. І все думав-думав про ту німецьку гармошку “Hohner”, що її тримала на фото в руках героїня розповіді Наталії Дідович. Не спав через це дві ночі підряд: їй же, тій гармоні, мабуть, більше років, ніж мені, а сьогодні цей шедевр – рідкість, раритет, диво.

І от, повідомивши своєму енергійному і небайдужому другові Віктору Івановичу Сердюку про відкриття, я з ним і вирішив негайно нанести візит Євдокії Яківні. Звісно, попередили її про це.

Взяли з собою чотири своїх гармошки, поїхали і здивувалися ще більше. Коли ми заходили у двір під мій акомпанемент, господиня нас уже зустрічала на порозі, а потім, зачувши звуки музичного інструмента, з таким запалом босоніж станцювала, що я, вже не стримуючи сліз, цілував цій мужній 92-річній бабусі руки.

В хаті, куди запросила нас літня жіночка на розмову, панував ідеальний порядок. Під час дружнього спілкування ми поринули в спогади. Виявилося, що родичі Євдокії Яківни Ліда Попова і Галя Пахолка училися у той час, що і я, у Великомихайлівській СШ.


Віктор Сердюк і Віктор Галчанський в гостях у Євдокії Яківни.

До слова, Євдокія Яківна має гарну пам’ять і хист оповідача. Це підтвердили й дві доньки нашої співрозмовниці – Валентина і Тетяна, які також взяли участь у нашій зустрічі. З Валентиною Миколаївною ми ж не раз і “пересікалися”, виступали на одних фестивалях, часто спілкувалися, а от про її маму розмова якось ніколи й не заходила. А жаль…

Та поки ми згадували, Євдокія Яківна взяла у руки гармошку і заходилася співати прості, але цікаві авторські частівки (навіть собі кілька записав). І це також подовжило наші гостини. А коли вийшли надвір, то на звуки гармоні ще й місцеві жителі почали сходитися до двору Є.Я. Попової.

Задоволення отримали всі. І наш візит Євдокії Яківні припав до душі, тож ми пообіцяли частіше її провідувати, а наостанок подарували чашку з петриківським розписом. Бабуся пообіцяла пити чай лише з неї до 105 років, згадуючи при цьому гаврилівських козаків-гармоністів та їхні веселі пісні. Ми не проти, ми тільки – за!

Читайте також: Вона – унікальна, вона – особлива http://pokrovske-news.com/pro-lyudey/881-vona-unkalna-vona-osobliva.html
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Віктор ГАЛЧАНСЬКИЙ,
с. Гаврилівка.
Коментарі: