Мы в соцсетях
Усі добре розуміють, що ціннішого за здоров’я у людини немає нічого. Найперше, до кого ми звертаємося, коли захворіємо, це до працівників служби швидкої допомоги. Про роботу цієї служби в теперішніх умовах – наша розмова зі старшим фельдшером Покровської підстанції Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Людмилою Миколаївною Кісенко.


– Людмило Миколаївно, ви працюєте фельдшером швидкої допомоги з 1982 року. Можна сказати, що ви – ас цієї служби. Як працюється в умовах реформи медичної галузі?

– Зараз ми знаходимося у підпорядкуванні обласного центру, а не Павлоградського управління, як було донедавна. Є одна центральна диспетчерська служба, яка знаходиться у Дніпрі. Всі виклики від хворих надходять саме туди. А вже диспетчер перенаправляє їх на смартфони бригад швидкої допомоги. У нас таких бригад чотири – дві у Покровському і по одній у Просяній та Великомихайлівці.

Маємо чотири автомобілі швидкої допомоги. На жаль, вони не нові, часто виходять з ладу, що, зрозуміло, негативно впливає на якість роботи. Тим паче, що зараз доводиться долати значні відстані. У Покровському закрили пологове відділення, тож тепер породіль возимо у Синельникове та Дніпро. А це забирає 7-8 годин часу.

Якщо якийсь з автомобілів знаходиться в ремонті, то на весь район залишається лише три автомобілі. А нам доводиться їздити ще й на виклики у Васильківський та Межівський райони. От вам і швидка медична допомога.

Нещодавно прийшов наказ, що відтепер усіх хворих на інсульт та інфаркт також необхідно везти у Павлоград чи Синельникове. І це по наших дорогах, яких взагалі немає.

Можна сказати, що наші фельдшери – це справжні герої нашого часу. Судіть самі. У містах на виклик виїздить бригада, до складу якої входить лікар, фельдшер і водій або замість лікаря і фельдшера їдуть два фельдшери. Так і має бути, бо, коли хворий, наприклад, потребує серцево-легеневої реанімації, то один фельдшер просто фізично не зможе надати йому повноцінну медичну допомогу. Або, коли бувають складні пологи прямо в автомобілі швидкої допомоги. Треба терміново надати допомогу і новонародженому малюку, і мамі, а у фельдшера лише дві руки.

Це ще добре, що наші фельдшери – хороші професіонали, більшість з них уже багато років працюють у службі швидкої допомоги. Це фанати своєї професії, люблять роботу, віддаються їй повною мірою.

Завжди на варті нашого здоров’я


– Назвіть, будь ласка, наших фельдшерів, котрі поспішають на допомогу землякам і вдень, і вночі, у будні та у свята, у будь-яку погоду.

– На Покровській дільниці фельдшерами трудяться десять осіб. Валентина Нечитайло та Валентина Чепурко прийшли сюди працювати разом зі мною. Вони – прекрасні наставники для молоді, майстри своєї справи. Досвідченими фельдшерами є Петро Легкодух, Віталій Крисюкевич, Олег Жалковський. Уже десять років працює фельдшером Вікторія Бобракова – надзвичайно відповідальна і старанна жінка. Те ж саме можна сказати й про фельдшерів Наталію Івашину та Михайла Удовіченка. Не поступається в професіоналізмі й наш наймолодший фахівець Олександр Подустов.

На Великомихайлівській дільниці найдосвідченішим фельдшером є Олег Бабкін, свій досвід і вміння він передає молодим колегам. Молодь там прекрасна. Це фельдшери Марина Литвяк, Наталія Хвостик, Ірина Чорноморець, яка зараз перебуває в декретній відпустці. Недавно прийшла працювати на Великомихайлівську дільницю внучка Валентини Нечитайло Альона Горобець. Та Альона вже має досвід роботи у службі швидкої допомоги, до цього працювала у цій службі в Дніпрі.

У Просяній фельдшерами трудяться Світлана Цюпило, Лілія Касьян. Вони діляться знаннями з молодими спеціалістами Олександром Кошиком і Денисом Цикуріним.

Наші фельдшери, можна сказати, професіонали широкого профілю. Вони знаються і в терапії, і в неврології, знають ази хірургії. Їм доводиться приймати пологи, застосовувати дефібрилятори, ставити крапельниці тощо. Щодня вони приходять на допомогу хворим, не шкодуючи власного здоров’я. Особливо, зараз – в умовах пандемії.

Виїздять до хворих на коронавірус, до того ж не завжди у захисних костюмах. Бо іноді хворі приховують, що у них коронавірус, побоюючись, що, коли про це дізнається медик, то відмовиться їхати до нього.

Хотілося б сказати ще й про таке. Іноді доводиться чути репліки: “Ви ж тепер не наші, ви у підпорядкуванні області”. Та податки ми сплачуємо у наші громади й лікуємо ми наших хворих, причому, повторюю, їздимо на виклики й у Васильківський, Межівський райони, бо тепер це один район. Словом, робота фельдшерів швидкої допомоги важка і часто небезпечна.



– Знайомі фельдшери розповідали під час приватної розмови, що зараз їм доводиться вести багато різної звітності. Це так?

– Зрозуміло, що найбільше звітності, ведення різної документації лягає на мої плечі як старшого фельдшера. Це й графіки роботи, й різні звіти, і облік медикаментів, табелі, медичні журнали тощо. Кожен фельдшер також має заповнювати карту виклику, звітувати про використані медикаменти. Уся звітність строго контролюється.

– Чи повною мірою службу швидкої допомоги забезпечено медикаментами, пальним, запчастинами для автомобілів?

– Медикаментами ми забезпечені, але список препаратів строго регламентований згідно з визначеним протоколом. Автомобілі оснащено медичним обладнанням, зокрема, балонами з киснем. З пальним також проблем немає, а от із запчастинами проблеми виникають. Щодо спецодягу, то купуємо ми його за власні кошти. Працюю у службі вже майже сорок років, і ще жодного разу нам не видали спецкостюмів безплатно. Хоча обіцяють постійно, навіть, роблять запити щодо розмірів, але далі справа не просувається. Вартість спецодягу немала, наприклад, зимова форма коштує понад півтори тисячі гривень. А зарплата медиків не така вже й висока.

– Окрім фельдшерів, у службі працює й інший персонал.

– Так. У нас трудяться чотири молодші медичні сестри – Валентина Критина, Любов Ковальчук, Людмила Заїченко та Юлія Шульга. На них лягає багато функціональних обов’язків. Це і прибирання та дезінфекція автомобілів, обробка захисних костюмів після повернення фельдшерів з викликів, санітарна обробка медичних засобів. А Валентина Критина ще і їздить з бригадою на виклики.

Сумлінні у нас і водії автомобілів швидкої допомоги. Вони багато в чому допомагають фельдшерам при наданні пацієнтам медичної допомоги. Іноді й пологи допомагають приймати, за потреби й шину подадуть, знайдуть у сумці потрібні медичні засоби. А при бездоріжжі у глухому селі проведуть жінку-фельдшера до будинку пацієнта у темну пору року. Словом, бригада працює у тісному тандемі.

– Які перспективи у служби швидкої допомоги?

– При подальшому проведенні реформи медичної галузі планується створення єдиної всеукраїнської служби швидкої допомоги “Централь-103”. Відтоді буде одна центральна диспетчерська служба в Києві. Обіцяють провести онлайн-курси й для фельдшерів, і для водіїв, яких надалі називатимуть не водіями, а санітарними техніками. Обіцяють виділити для нашої Покровської підстанції ще два-три автомобілі з сучасним медичним обладнанням. Що буде насправді – покаже час.

Та хочу запевнити наших земляків, що ми й надалі докладатимемо усіх зусиль при наданні їм першої медичної допомоги, незмінно стоятимемо на сторожі їхнього здоров’я. І це не просто красиві слова, це – наш професійний обов’язок, і ми його виконуємо і виконуватимемо на відмінно.

– Дуже дякую за розмову і від імені усіх покровчан величезна вам усім подяка за вашу таку нелегку і потрібну працю.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Розмову вела Наталія ДІДОВИЧ.
Коментарі: