Мы в соцсетях
Доброго дня, шановні працівники редакції!
З вашою допомогою хочеться трохи пожалітися на ситуацію, яка склалася в нашому колись процвітаючому Покровському районі. Не знаю, чи буде з моєї замітки толк, але в такий спосіб можна випустити пар. А там, дивись, наші керманичі задумаються та й щось спробують виправити. Хоча б те, що їм під силу.

Годі й говорити про стан асфальтового покриття доріг на Покровщині. З року в рік просянці скаржаться на погану дорогу від траси Запоріжжя – Донецьк, “лиманці” – на дорогу до їхнього села.

А до чого призвела медична реформа? Зокрема великомихайлівці страждають від того, що, щоб зробити навіть найменший аналіз, потрібно їхати лише в Покровське. У Гаврилівці й Маломихайлівці ще не так давно працювали зубні лікарі, а нині їхні посади скоротили.

Мабуть, уже “застарілою” є проблема вирубування посадок та лісосмуг. Звісно, тема заїжджена, але від того не менш актуальна, а найголовніше те, що ніхто – ні влада, ні правоохоронні органи – не займаються її вирішенням. Тож і стирчать, як сироти, пеньки замість колись густих насаджень.

Викликає занепокоєння й антисанітарія на території району. Стихійні сміттєзвалища ростуть, наче гриби після дощу, а боротися з ними чомусь ніхто не бажає. І так майже кожен житель із різних куточків Покровщини знайде свій привід для нарікання, який завдає незручностей усім.

Реформи проводять, громади створюють, збільшуючи штат посадовців та їхні зарплати, а про район взагалі забули. “Верхи” свою політику правлять, а районна влада відмовчується, незважаючи на обурення покровчан. Складається враження, що всі ці дії спрямовані на знищення сільчан, чисельність яких і так катастрофічно зменшується – старики помирають, а молодь тікає або в міста, або на заробітки зарубіж.

Народ б’є на сполох, адже до мінімуму скоротили або взагалі ліквідували різні районні установи й служби. Санепідемстанція, пошта, телеком, податкова... Цей перелік можна продовжувати. Взяти хоча б районе відділення Пенсійного фонду, де колись працювало чимало спеціалістів. А що зараз? Лише кілька чоловік залишилося, тож і доводиться висиджувати в чергах, аби вирішити якісь пенсійні справи.

Ще одна проблема, яка може здатися незначною, але вона багатьох хвилює, – відсутність туалетів у райцентрі. Нечасто, та все ж таки інколи вибираються жителі віддалених сіл, щоб скупитися на Покровському ринку. А чи пробували ви зайти до туалету, розміщеному на його території? Це ж страх, жах і гидота! Чому адміністрація ринку не наведе там порядок?

Звичайно, є платний туалет на автостанції, є туалети в кафе, організаціях, але вони лише для відвідувачів, або для “своїх”. Так само доводиться сидіти в чергах, щоб оформити субсидію чи іншу допомогу в управлінні соціального захисту населення. Звичайно, що народу там завжди чимало, особливо людей поважного віку. То куди їм сходити по нужді? Адже на дверях до туалетної кімнати, як правило, висить оголошення “Не працює”. То невже не можна облаштувати в центрі селища кілька туалетів?

Словом, куди не кинься – всюди проблеми й перешкоди для простого люду. Народ загнали в глухий кут, як у той тунель, по якому йдеш і не бачиш світла.

На головному фото: один із стендів у редакції районної газети (фотоархів).
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Микола КОСТЮЧЕНКО,
с. Великомихайлівка.
Коментарі: