Мы в соцсетях
Продовження теми




У районній газеті від 18 лютого та 17 березня цього року було опубліковано дві статті Олексія Захарчука про долю 30-квартирного будинку в селищі Покровське. Тема, порушена у цих дописах, не залишила байдужою і мене. Тож знову буду вести мову про насущні проблеми.


Дійсно, не один рік стоїть у центрі нашого селища по вулиці Соборна гарний, уже впорядкований будинок з готовими до заселення квартирами. Отримуй, заходь і живи щасливо!

Та де там. Виявляється, це будинок-примара. Нібито він і є, бо ми ж його бачимо, але, по суті й по документах, це – привид. А як іще назвати цю річ (і не дрібну), яку ми спостерігаємо не один десяток років, але фактично вона нібито не існує.

У вас може виникнути “законне” запитання: а як цей будинок стосується особисто мене? І дуже проста відповідь: не тільки я, а й усі ми, жителі району маємо бути зацікавленими у вирішенні цієї проблеми.

А проблема визріла вже давно, і вона – серйозна. Я працюю у відділі кадрів КП “Покровська центральна районна лікарня” Покровської районної ради і до моїх обов’язків входить укомплектування лікарні кадрами, в тому числі лікарями. Для повноцінного, якісного надання медичних послуг населенню у штаті треба мати 58 лікарів, а у нас – лише 41, що становить 70% від потреби. А ще 20 із них – пенсійного віку.

Адміністрація лікарні вживає неймовірні зусилля задля того, аби укомплектувати штат. Але як це зробити, коли зарплата лікаря, зокрема молодого спеціаліста, становить 4-4,5 тис. грн., із яких за винайм квартири чи хоча б кімнати для проживання треба віддати не менше половини. А ще купити щось поїсти, одягтися, взутися...

Ось такі реалії сьогодення, а за ними – відсутність украй необхідних для населення спеціалістів, як-то ортопеда, травматолога, уролога, онколога, невропатолога та інших лікарів.

Мабуть, головною “приманкою” для спеціалістів є забезпечення житлом, як це було здавна. Отже, за фактом і житло є, будинок готовий до заселення, та ще й зручне розміщення – навпроти лікарні, і збудовано його за державні кошти. Ми розуміємо, що цей багатоквартирний будинок планували під житло для освітян – працівників ВПУ № 75. Однак згідно з законодавством частину квартир можна використовувати як службове житло і надати лікарям, але...

Головний лікар, адміністрація лікарні вже не один рік, неодноразово порушували це питання на всіх рівнях як у письмових, так і в усних зверненнях, і отримували позитивні багатообіцяючі відповіді. Однак процес так і не зрушив із мертвої точки.

Такий стан справ змусив звернутися по допомогу до обласних чиновників, а у відповідь – банальні відписки. Що ж, ми – люди не горді, написали лист-звернення з проханням про допомогу і сприяння в наданні квартир молодим лікарям до президента України Володимира Зеленського. І як ви думаєте, що ми отримали? Знову відписку, яка прийшла вчасно і якою нас “послали” в Міністерство освіти і науки.

А останні у своєму листі пояснили, хто такі Міністерство освіти, ВПУ № 75, порядок передачі будинку у комунальну власність і так далі... Тобто знову від нас відмахнулися. Як наслідок: будинок стоїть, до квартир підведено комунікації, поруч збудовано дитячий майданчик, облаштовано стоянку для автомобілів, висаджено дерева. Але... у нашій державі завжди так буває – чогось та й не вистачає.

Ось і цікаво: що ж то за ключова причина чи, може, особа, яка створила таку проблему з важливим для району об’єктом? Але ж будинок збудували за зароблені народом кошти, тож справедливо було б звітувати перед нами про правильність і законність їх використання. Однак, як виходить у нашій ситуації, це таємниця за сімома печатками. І коли скінчиться ця епопея з квартирами – ніхто не може сказати. А ми знову залишаємося зі своїми проблемами сам-на-сам.
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Любов ГОЛУБ.
Коментарі: