Мы в соцсетях
Здавалося б, з кожним днем і саме життя, і його організація в усіх виявах мали б бути кращими. Бо – постійний прогрес. Бо – рівняння на Європу. Бо – прагнемо кращого. А щось таки не так виходить, як того хочеться. Бо й справді намічені плани, хороші задумки не завжди “йдуть у ногу” з реаліями. От і в медицині, особливо місцевого значення, проблем хоч відбавляй. Одна з найболючіших – кадри.


І вже так болять ті проблеми, що люди перестали мовчати, а стукають в усі двері. Просянці і районну владу, й керівників деяких структур райдержадміністрації викликали до себе на відверту розмову.

І якщо питання освіти, бюджетних фінансувань, децентралізації влади чи субсидіювання населення в оплаті житлово-комунальних послуг більш-менш зрозумілі, то доля медичної установи на території Просянської селищної ради викликає і обурення, і дебати. Й це не просто так, адже на сьогодні від колись повноцінної лікарні з поліклінікою, лабораторією й кількома відділеннями стаціонарного лікування хворих залишилася тільки звичайна амбулаторія, скорочена “по саме не можу”.

Враховуючи різні нюанси сучасного життя, власний досвід і темпи реформування, мешканці Просяної вчергове запанікували: а що, коли й цей медичний заклад закриють?

– Керівництво селищної ради стурбоване цією ситуацією, – говорить секретар селищної ради Юлія Анатоліївна Доля. – Тому хочу заспокоїти просянців: мови про закриття амбулаторії немає. Йдеться про закриття деяких кабінетів та загальне скорочення штату працівників, в основному, осіб пенсійного віку. А от самим жителям селища необхідно виявити активність у справі укладання декларацій із сімейними лікарями, адже вони повинні усвідомити: від кількості угод залежить фінансування Просянської селищної амбулаторії загальної практики – сімейної медицини за новими правилами.

Правда, черговий процес “оптимізації” роботи закладу також проходить не безболісно: за кожною одиницею в штатному розписі стоїть не сама людина, а ціла сім’я, якій немає куди влаштуватися на роботу, щоби приносити додому хоч якусь копійку. І кожного працівника по-своєму жаль, і кожного – не вистачатиме.

Та найбільше не вистачатиме селищу стоматолога, якщо його посаду скоротять. А таки скоротять. Бо, як зазначила на вищезгаданих зборах головний лікар КНП “Покровський центр ПМСД” І.М. Кочерга, для амбулаторій не передбачено посаду лікаря-зубника.

Вузькопрофільні спеціалісти (в тому числі стоматологи) належать до вторинної ланки медичного обслуговування, і їх утримання – в компетенції Покровської ЦРЛ, а не Покровського центру ПМСД. Отож, лікуватися до-ведеться їздити або в районну, або в обласну лікарню.

– Залишити таке селище, як Просяна, зовсім без стоматолога – це неправильно, – констатує Ю.А. Доля. – Тому наше населення й стало на захист своєї молодої лікарки, яка, навіть перебуваючи у відпустці, не залишає своїх пацієнтів із проблемами. Надійшла пропозиція або створити приватний стоматкабінет, або фінансувати його роботу з і без того далеко не багатого місцевого бюджету.

Між іншим, селищна рада чималу суму (субвенцію) передає до районного бюджету, а також частково фінансує Просянську АЗПСМ, виділяючи їй кошти на оплату енергоносіїв, на придбання медикаментів, пального і деяких необхідних знарядь праці (в першому півріччі цього року це бензокоса), на ремонт обладнання (наприклад, аналізатора) тощо. Депутати і керівництво селищної ради переглянуть штатні розписи усіх установ і спробують віднайти необхідні кошти для збереження ставки стоматолога.

Як я зрозуміла, тільки стоматолога. Бо виходу немає. А як же інші? Виходить, що для такого чималого населеного пункту, де тільки дітей близько 800, не потрібні ні акушер, ні дитяча та старша медсестри (остання, до речі, ще й в кабінеті хірургічних маніпуляцій за потреби допомагала безкоштовно), ні... фізіотерапевтичний кабінет. Тому просянці й обурюються: хай вік тут зіграв свою роль, але ж на ці посади можна взяти молодших, яким потрібні робочі місця! А так усі обов’язки скорочених ляжуть на плечі медсестер сімейних лікарів. Як вони їх виконуватимуть і чи виконуватимуть взагалі? Та й подальша доля самої амбулаторії для людей – поки що під питанням, бо вони ніяк не можуть зрозуміти: реформи мають осучаснювати чи знищувати життєвонеобхідні галузі?
Публiкацiя:  Леся Бабкіна
Автор:
Людмила ФЕДОРЕНКО.
Коментарі: