Мы в соцсетях
Якось у газеті “Покровський край” вже була замітка про те, що депутати місцевої селищної ради зневажливо поставилися до зеленого куточка біля автостанції “Покровське”: надали в оренду (під меблевий магазин) місце, раніше відведене під меморіал пам’яті прославлених авіаторів-земляків. Адже ж іще в 1988 році на схід від будівлі автостанції було встановлено пам’ятник (літак) загиблим у Другу світову війну льотчикам, маючи на увазі в першу чергу нашого земляка, авіамеханіка Володимира Білозуба та француза, пілота Моріса де Сейна, які воювали проти фашистів у складі авіаескадрильї “Нормандія-Нєман”. Прославився також уродженець с. Великомихайлівка – Герой Радянського Союзу штурман Олександр Штепенко, який за роки минулої війни здійснив 78 успішних бойових вильотів (помер у 1972 році в Москві).


Хочемо спитати у людей: ви пам’ятаєте, раніше ж там була якась огорожа і турнікет (“крутилка”-пропускник) – щоб не їздили велосипедами і мотоциклами пішохідною доріжкою! І будь-яку торгівлю в тому маленькому парку тодішня міліція забороняла. А що відбувається там зараз? Ну, перед магазином зробили культурні алейки з квітниками та лавками для відпочинку. Наче й нічого. Але ж далі, у скіс зеленої зони – то автостоянку влаштують водії обабіч неї, що ні проїхати, ні пройти, то продавці похоронних вінків порозкладають свій товар, ніби більше ніде, то цілі купи-лантухи сміття хтось дуже хазяйновитий наскладає прямо біля підніжжя пам’ятника. До речі, нікому ще не соромно за той облуплений пам’ятник-літак? А ми, між іншим, зверталися до Покровського селищного голови пані С.А. Спажевої з цією проблемою, і вона... не пообіцяла посприяти у виправленні ситуації.




Цікаво, це вершина культури – рекламний щит і сміття на фоні пам’ятника?



Контраст між пам’ятником і магазином вражає.




Учасники Другої світової війни, яких залишилося на сьогодні дуже мало, стурбовані ситуацією, звернулися до Покровського міжрайонного “Демократичного об’єднання” по допомогу, вони не розуміють, чому про одне священне місце, зокрема, Меморіал загиблим воїнам є кому дбати, а про такі, як Літак, Танк, – немає? Що, ці пам’ятки вже не мають ціни і нікому не потрібні? Якщо це так, то учасники бойових дій, незважаючи на вік і здоров’я, рішуче налаштовані покласти край свавіллю й нарузі на пам’яттю: якщо в зеленій зоні біля пам’ятника-літака не буде наведено порядку зі справжнім пошануванням пам’яті загиблих і померлих льотчиків-земляків, вони готові штурмувати майданчик, як штурмували колись рейхстаг.


І ще. Коли встановлювали літак на п’єдестал, планували встановити й іменну дошку. Та вищі партійні органи тоді не дозволили. Понад 30 років минуло... А хто ж не дозволяє виправити цю помилку зараз? Щоб усі знали і пам’ятали, що Велику Перемогу кували всі країни світу, в тому числі чи не найбільшою ціною Україна, а не лише Росія, про що аж піниться досі й Путін-агресор.


Сподіваємося, що хоча б ця публікація на сторінках районної газети допоможе зрушити ситуацію з мертвої точки.


На головному фото: обдерта, іржава стріла (підніжжя) літака поруч із магазином має дуже непривабливий вигляд!
Публiкацiя:  Наталія Кістріна
Автор:
Члени Покровського міжрайонного
“Демократичного об’єднання”.
Коментарі: